Нередко люди сетуют на то, что Бог их не слышит. Они молятся и молятся, но тщетно. Но стоит спросить, как часто они читают Библию, и становится понятным, почему всё происходит так, как происходит. Некоторые, вообще, имеют весьма смутное представление о том, что на самом деле написано в Библии. Их знание Божьего Слова основано на предположениях и том, что «говорит тётя Маша».
Иисус сказал: «Если пребудете в слове Моём, то вы истинно Мои ученики, и познаете истину, и истина сделает вас свободными» (Иоанна 8:31-32). Какое потрясающее заявление! Как просто, и как сильно! Познание истины сделает нас свободными. Свободными от чего? От всего, что может выдвинуть дьявол: болезни, финансовой нехватки, раздоров, чувства вины и всего плохого. Но как, по словам Иисуса, мы можем познать истину? «Если пребудете в слове Моём…» Пребывать – это не заглядывать в Слово раз в неделю, не пробегаться бегло по строчкам. Пребывать не означает, что мы то входим, то надолго выходим. Нет! Значение слова «пребывать» – это «находиться постоянно», «оставаться неизменно». Слово должно стать неотделимым от нас. Только так мы наполнимся им до краёв. И тогда оно станет первым, что будет выходить из наших уст при симптомах заболевания или неприятной ситуации. Именно через Слово мы узнаём, кем являемся во Христе, что нам принадлежит и какой властью обладает имя Ииуса. Познание истины действительно освобождает!
А вы помните, что делает нас победителями? Вера! (1-е Иоанна 5:4). А как она приходит? От слышания (чтения, говорения) Божьего Слова (Римлянам 8:17). Видите эту связь? Пребываем – познаём – верим – побеждаем. Когда Божье Слово с верой выходит их наших уст, мы обречены на победу!
Но это ещё не всё. Через несколько глав того же Евангелия Иисус продолжает эту мысль: «Если пребудете во Мне и слова мои в вас пребудут, то, чего ни пожелаете, просите, и будет вам» (Иоанна 15:7). Несколькими стихами выше Он объясняет, что значит пребывать в Нём: «Я есть лоза, а вы – ветви». То есть, мы должны крепко прилепиться (прирасти) к Господу и стать с Ним одним целым, а это опять означает прилепиться к Его словам и позволить им пребывать в нас. Тогда… будет нам, чего ни пожелаем. Вы заметили, что одно вытекает из другого? Если Божье Слово пребудет в нас, то будет нам, чего ни пожелаем. Да, вот так просто! И это – не игра слов, а истина.
Божье Слово (Библия) – это записанная Божья воля. Запомним это. А теперь читаем внимательно: «И вот какое дерзновение мы имеем к Нему, что, когда просим чего ПО ВОЛЕ ЕГО, Он слушает нас. А когда мы знаем, что Он слушает нас во всём, чего бы мы ни просили, знаем и то, что получаем просимое от Него» (1-е Иоанна 5:14-15). Вы видите это?! Важно строить свои молитвы на основании Божьей воли. Тогда мы можем быть вполне уверены в том, что получим просимое. А Божья воля изложена где? В Божьем Слове. Поэтому узнать её можно не иначе, как через это Слово. Ещё хочу обратить ваше внимание на слово «дерзновение» в 14-м стихе. Это греческое слово «parresia» переводится и как «смелость, убеждённость». Так же слово «aiteo» – просить – не означает слёзно и жалостливо умолять Бога. Иоанн здесь говорит, что мы должны приходить к Богу смело и адресовать ему прошение твёрдо и уверенно. Но, только зная Слово, мы можем быть вполне уверенны в том, что наша молитва согласуется с волей Божьей, а значит и ответ на неё будет обязательно получен.
Друзья, надеюсь, что такой подробный разбор этих простых, но важных мест Писания вдохновит вас открывать Библию не только по воскресеньям или когда «прижмёт», а пребывать в Слове с постоянством и желанием. Поверьте, оно того стоит!
Татьяна Дементьева.,
г. Стрежевой, Россия.
Моя встреча с Господом произошла в 1995 году. Это событие изменило и меня, и всю мою жизнь. Здесь я с одной целью - нести благую весть. сайт автора:личная страница
Прочитано 1354 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.